ЗАВИ́ДУВАТИ, ДУЮ, ЄШ,
Зави́дувати, дую, єш, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брамі дівчини воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 16.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАВИДУ́ЩИЙ, А, Е. →← ЗАВИ́ДОЩІ, ЩІВ И ЩЕЙ,